Національно-патріотичне виховання учнів – важлива складова формування свідомої розвиненої особистост
22-02-2021, 13:05
Система роботи школи з національно-патріотичного виховання
Національно-патріотичне виховання учнів.
Організація, зміст, форми і методи роботи.
У Законі України «Про загальну середню освіту» визначені завдання загальної середньої освіти, акцентується увага на вихованні громадянина - патріота своєї Батьківщини, готового до подальшої освіти і трудової діяльності, з вільними політичними і світоглядними переконаннями. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти визначила систему завдань, спрямовану на виховання гармонійно розвиненої, високоосвіченої, національно свідомої і соціально активної людини, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними і патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатної до саморозвитку і самовдосконалення.
Шипинецький ЗЗСО І-ІІІ ступенів є опорним навчальним закладом району з громадянської освіти. Громадянське виховання є пріоритетом у навчально-виховній діяльності і тому виховні функції виконують усі педагогічні працівники. Особливе місце в роботі колективу школи займає діяльність з відродження кращих традицій української родини та її позитивного впливу на формування особистості, забезпечення єдності зусиль навчального закладу та батьківської громадськості в навчально-виховному процесі.
Патріотизм учнівської молоді повинен грунтуватися на знанні історико-культурних традицій, народу, героїзм його захисників, воїнів Київської Русі, українського козацтва, січових стрільців, борців із німецьким фашизмом.
Вихованець національної школи має виростати патріотом України.
Головне у національно-патріотичному вихованні – це відродження духовності та моралі, що базується на системі загальнолюдських цінностей і вбирають у себе національні, культурні, професійні та інші інтереси щонайширших верст населення.
Національно-патріотичне виховання покликане забезпечити морально-політичну і практичну підготовку щодо виконання обов'язку - захисту незалежної Батьківщини, військової служби у Збройних Силах України. Головними завданнями є формування психологічних та морально-вольових якостей (стійкості, мужності, готовності до подвигу, самопожертви), особистісних поглядів на сучасні події; самовиховання і самопідготовка, спрямовані на оволодіння певними світоглядними знаннями і уявленнями, фізичний розвиток особистості.
Вірність Україні є невід’ємною ознакою національно свідомого громадянина.
Національно-патріотичне виховання учнів – це комплекс заходів по формуванню в них особистих позитивних необхідних якостей.
Мета та основні завдання національно-патріотичного виховання
Головна мета національно-патріотичного виховання підростаючого покоління – підготовка та виховання самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь-яких умовах вступити на захист територіальної цілосності та незалежності України.
Національно-патріотичне виховання молоді діалектично поєднує в собі низку окремих напрямів виховання: військового, морального, правового, державного, соціального:
- державний - базується на забезпеченні державою системи військово-патріотичного виховання;
- соціальний - ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;
- військовий - передбачає вивчення військової історії України, переможних битв українського війська, основних зразків техніки й озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування" ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;
- психолого-педагогічний - ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, їх урахуванні у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду - військово-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;
- правовий - передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури.
Проте головним результатом виховних зусиль має стати готовність молодої людини до національно-патріотичної діяльності як внутрішнього системного утворення, що передбачає п'ять основних компонентів — освітній, фізичний, психологічний, соціальний і духовний.
Освітня готовність — це, передусім, обсяг знань героїчного минулого українського народу, історії його Збройних Сил. Вона передбачає також певний обсяг знань з допризовної підготовки, фізичної культури, спорту, гігієни побуту. Головне при цьому — дієвість засвоєних знань, що виявляється в навчально-пізнавальній активності старшокласників на уроках Вытчизни», підвищеному інтересі до змісту українознавчих предметів, доланні перешкод у його засвоєнні.
Фізична готовність передбачає певний рівень розвитку в юнаків фізичної сили, витривалості, спритності, швидкості в рухах; сформованість необхідних для військової діяльності рухових навичок та вмінь. Передумовою цього виступають достатній рівень фізично-оздоровчої активності учня на уроках фізичної культури, участь у спортивних секціях тощо.
Психологічна готовність включає в себе позитивну мотивацію участі учнів у військово-патріотичних заходах. Разом з тим, за результатами обстеження старшокласників, вона передбачає певний рівень сформованості таких якостей, як емоційна стійкість, розсудливість, сміливість, рішучість, мужність, цілеспрямованість.
Соціальна готовність передбачає вірність бойовим та національно-історичним традиціям, військовому обов'язку, присязі та військовому статуту, високу дисциплінованість, конструктивну соціально-комунікативну, громадське корисну та національно-громадянську активність.
Духовна готовність проявляється в наявності ідеалу, в пошуках старшокласниками життєвого смислу і цінностей; самоусвідомленні свого Я-фізичного, психічного, соціального; самоочищенні та самовдосконаленні, в духовно-катарсичній активності. Остання передбачає рефлексію як акт самопізнання юнаком окремих ознак своєї індивідуальності, власних рис характеру, що відображають знання внутрішнього світу.
Основними завданнями є:
- виховання в учнів свідомого виконання свого громадянського обов’язку, вірності Військовій присязі, формування внутрішньої необхідності суворого виконання військових атрибутів, наказів командирів і начальників;
- формування духовної і психологічної готовності майбутніх воїнів зі зброєю в руках захищати Українську державу;
- виховання морально-бойових якостей, активної реакції на бойові ситуації, готовності до суворих іспитів та самопожертви в ім’я України та її народу;
- формування в учнів ведучих мотивів до оволодіння військовими знаннями, високого рівня фізичної підготовки та витривалості;
- розвитку в учнів загальнолюдських цінностей, національної гордості, культури міжнародних відносин, морально-психологічних якостей громадянина-патріота;
- удосконалювати організацію, форми і методи військово-патріотичного виховання допризовників.
Національно-патріотичне виховання організовується та здійснюється за такими основними напрямками:
- вивчення героїчної історії українського народу, його духовної спадщини, культури, національних традицій, символів, звичаїв, вірувань та побуту українців;
- вивчення учнями основ державної незалежності та суверенітету, ролі і місця ЗС, значення військової служби та військового обов’язку;
- вивчення історії формування і будівництва Збройних ил України, історичних та духовних джерел національної військової організації;
- пропаганда життя і діяльності видатних державних, військових та громадянських діячів;
- розвиток військово-шефської роботи, співпраця та надання допомоги ветеранам війни.
Для успішного виконання поставлених завдань важливо дотримуватись таких основних педагогічних вимог:
- здійснювати військово-патріотичне виховання з урахуванням вікових, індивідуальних та національних особливостей учнів;
- розглядати військово-патріотичне виховання як складову частину національного виховання і здійснювати у взаємозв’язку з основними ланками навчально-виховної роботи в школі;
- дотримуватися принципу наступності в навчанні та використанні форм і методів військово-патріотичного виховання;
- вміло поєднувати військово-патріотичне виховання з національним, моральним, трудовим і фізичним виховання.
Національно-патріотичне виховання учнів у навчальному процесі
Важливим резервом для здійснення національно-патріотичного виховання є міжпредметні зв’язки в процесі навчання.
Вміле використання навчальних предметів із метою військово-патріотичного виховання є одним із основних засобів підготовки молоді до служби в Збройних Силах України.
Уже в молодших класах учні усвідомлюють такі поняття, як "Батьківщина", "подвиг", "патріот", вчаться шанувати землю батьків, вивчають свій родовід.
Важко переоцінити значення предметів гуманітарного циклу в морально-політичній та психологічній підготовці майбутніх захисників Батьківщини.
На уроках історії України озброюють учнів знаннями Законів, суспільного розвитку, допомагають засвоїти основні відомості про війну та армію.
На уроках літератури формуються ідеали молоді на прикладах позитивних героїв художніх творів. На уроках математики, фізики, хімії, біології учні засвоюють основи знань, без яких неможливо оволодіти сучасною технікою і зброєю, засобами захисту від зброї масового ураження. Велику роль у фізичній підготовці юнаків до військової служби відіграють уроки фізкультури. Під час занять із «Захисту Вітчизни» учні знайомляться зі специфікою військової праці. На заняттях із вогневої підготовки надається можливість показати переваги нашої стрілецької зброї.
Польові заняття служать перевіркою практичних навичок і дозволяють учням об’єктивно оцінити свою підготовку до захисту Батьківщини.