ЗАЛА ПАМ'ЯТІ
Зала Пам’яті присвячується Небесному українському братству – тим, хто творив і творить нашу державу.
У всіх людей своя святиня
Куди не глянь і не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
А ніж земний в пустелі рай.
Нема без кореня рослини,
Нема людей без батьківщини.
Питання людської гідності — фундаментальне питання одвічної боротьби між добром і злом, від результату якої залежить якість життя кожної особистості.
Герої не вмирають і не вмруть
Героїв пам'ятатимем віками
Їм славу віддаєм
І голову схиляєм перед вами
Минуло 5 років як у нашій школі створена Зала пам’яті. Вона відкрита 20 лютого 2015 року. Присвячена 1-шій річниці Революції Гідності, подіям на сході АТО, а також Дню пам'яті та примирення, 70-тій річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-тій річниці завершення Другої світової війни. Ці дати в пам’яті кожного українця викарбували слід кров’ю та морем сліз, пролитим всією Україною. Оплакували Героїв, які віддали свої життя за нас, наших дітей, наше майбутнє. Та, у той момент, ще ніхто не знав, що будуть інші… Що сльози не просихатимуть протягом цілого року… Що будуть зламані долі, мрії, сподівання …
.jpg)
Зала, в якій гармонійно переплетені переживання, біль, горе, сльози декількох поколінь, починаючи з часів Другої світової війни та закінчуючи «гібридною» війною, яка ведеться на Сході України.
Тут зібрані матеріали, що висвітлюють події життя односельчан, які в різні роки захищали нашу державу. Спільними зусиллями учнів, вчителів, батьків, небайдужих односельців – зібраний унікальний матеріал. Атмосфера, яка створена у звичайному коридорі школи, відображає великий патріотизм, шанобливе ставлення учнів, вчителів та особливо директора школи Абрамовича В.О, який вклав шматочок своєї душі та зумів донести до інших свої переживання.
У Залі пам’яті діють вітрини: «Війні немає забуття», «Ніхто не забутий і ніщо не забуто», «Ми йшли до тебе, Перемого», «Бойові ордени і медалі».
Одна з частин зали присвячена Революції Гідності та Героям Небесної Сотні, які боролися за честь, правду, гідність і віддали своє життя за Україну. А як це все починалося? Перша фотографія датована 21 листопада 2013 року: студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за європейську Україну. Спочатку це була мирна акція молоді з гаслом «Україна – це Європа, ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня на день. А далі - жорстокі побиття студентів з 24 на 25 листопада. Покалічені людські тіла та серця, Михайлівський собор, залитий кров’ю майдан, барикади, шини. Ось вони перед вами - Герої Небесної Сотні. Нехай світло цього вогню буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті. На майдані під час Революції Гідності були й наші односельчани, діти яких навчаються в школі. Це Тарас Воловідник, який подарував прапор і каску з Майдану, Корниль Грекул писав вірші і свій рукописний зошит з віршами передав у Залу пам’яті. Ось перед вами бібліотека Майдану.
.jpg)
Інша частина Зали присвячена подіям на Сході України. Офіційною датою початку АТО є 13 квітня 2014 року. Тоді виконуючий обов’язки президента України Олександр Турчинов заявив «…для того, щоб зупинити розгул тероризму на сході України Рада Національної Безпеки та Оборони розпочинає широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Час минає – все забувається. Ми хочемо зберегти інформацію про захисників нашого села. На стенді «На їхню долю випала війна» ви бачите наказ «Проневідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» , списки, фотографії шипинчан-учасників АТО. З нашого села мобілізовано понад 45 чоловік. На щастя, жодного загиблого. У нашій школі вони є частими гостями – це Максим Скаріотський, Микола Угленюк та інші. Віктор Мітрофанов і Олександр Сакалюк були поранені і учні школи збирали кошти на їхнє лікування та відвідували у військовому госпіталі м.Чернівці. У цій вітрині зібрані експонати: пайок солдатам, медична аптечка, каска Ківларова Олександра Сакалюка, на жаль, він був поранений, але вона йому врятувала життя. Ось тут осколки від снарядів, стальний шолом та інші речі.
І тут ні сліз, ні відчаю не треба
І тут не треба страху і життя
Живе лиш той,хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя
З початком Антитерористичної операції Україну охопив волонтерський рух, який за своїми масштабами і продуктивністю по праву можна назвати Другим фронтом. Немає точної дати виникнення волонтерського руху з допомоги українській армії, яка воює на сході України. Початком можна вважати волонтерський рух під час Революції Гідності та створення «другого фронту» у травні-червні 2014 року.
.jpg)
Однією із волонтерських організацій є Кіцманський центр волонтерів ГО «Буковина – українському війську». Незмінними є водії, волонтери, жителі села Шипинці, які вже не в перший раз організовують збір продуктів та теплих речей для відправлення в Донецьку та Луганську області. Батьки, учні та педагогічний колектив нашої школи завжди долучаються до волонтерських акцій таких як «Одна школа – один захисник», «Солодощі воїнам АТО», «Подаруй футболку солдату», «Подаруй дитині сходу українську книгу», «Канцтовари дітям Луганщини», «Кришечки на протези воїнам АТО», «Шкарпетки солдату», «Допомога госпіталю у Волновасі», «Великодній кошик солдату» та продовжують активно допомагати українському війську.
Та разом з тим ці акції не можуть заспокоїти стривожені душі воїнів, переселенців та дітей війни. Тому незамінними в зоні АТО є військові священики – капелани. Місією яких є духовні проблеми військових: як знайти себе у мирному житті тим, хто побував у пеклі війни. Троє наших односельчан, батьків, священників: протоієрей Олександр Шляхов, ієрей Іван Марковський, ієрей Ростислав Семенчук, військові священники Української Православної церкви Київського Патріархату були у службовому відрядженні у зоні АТО.